Це практика визначення авторства художнього твору або його належності до певного мистецького напряму, що не має достатніх підстав для такого висновку.
-
атрибуція
Атрибуція — це процес встановлення достовірності (автентичності) художнього твору, а також визначення його автора, місця та часу створення; синонім слів «достовірність», «автентичність». Наприклад, точно встановленою є атрибуція сепії «Тріо» (за книгою «Життя і творчість Т. Г. Шевченка», 1959, стор. 346).
-
атрихія
В медицині: стан, коли волосся повністю відсутнє.
-
аттикург
Це пілон, переріз якого має форму прямокутника.
-
аттифе
Аттифе – це жіночий головний убір у вигляді невеликої шапочки, що має серцеподібну форму та каркасну основу. Його традиційно виготовляли з чорного оксамиту, декоруючи пір’ям і дорогоцінними каменями. Цей предмет одягу став популярним у Франції в XVI столітті.
Історичний термін “аттифе” також позначає каркас для головного убору, виконаний у формі серця. На таку основу в епоху пізнього Середньовіччя та Відродження натягали легку вуаль.
-
аттицизм
Див. статтю «Атицизм».
-
аттичний
Прикметник, що походить від слова «аттик».
Аттичною базою називають основу колони чи пілястри (переважно в іонічному ордері), яка має у своїй будові плінт, а на ньому розташовані ширший та вужчий вали (торуси), між якими знаходиться скоція.
Аттичний ордер — це архітектурна система з вертикальних опор і горизонтальних балок, створена в Стародавній Греції для архітектурного оздоблення пілонів; колони цього ордера мали витончені пропорції (їхня висота перевищувала товщину в 11 разів) і завершувалися капітеллю, що нагадує дзьоб.
-
аттіс
У міфологічних уявленнях фригійців Аттіс — божество, пов’язане з силами природи та родючості. Він походив від бога небес і богині-землі, а за своїми функціями є аналогом фінікійського Адоніса.
-
атто
Атто — це префікс, що позначає множник 10⁻¹⁸ (одна квінтильйонна частина) і вживається в похідних словах, таких як аттосекунда чи аттометр.
Атта (1) — жіночий рід іменника, що означає пшеничне борошно, яке в Індії одержують шляхом грубого помелу.
Атта (2) — жіночий рід іменника; дивись значення слова «атман».
-
атум
Атум — один із найдавніших богів давньоєгипетського пантеону, сонячне божество. Його традиційно зображували як чоловіка, на голові якого розміщена подвійна корона. Цей бог уособлював первісну та вічну цілісність усієї світової сутності. Згідно з міфами Геліополя, Атум, що сам себе породив, вийшов із первинного хаосу Нуна одночасно з його зародженням. Як солярний деміург, він стояв на чолі геліопольської енеади і вважався прабатьком усього живого та божественного в релігійних уявленнях стародавніх єгиптян.