• аула

    1. Центральний подвір’я в житлі стародавніх греків, аналогічне за призначенням до римського атріуму.

    2. За часів Римської імперії – резиденція або житло представників вищої знаті.

    3. Частина ранньохристиянської базиліки, призначена для перебування вірних-мирян.

    4. Велике приміщення для урочистих подій у навчальних закладах, таких як школи, колегіуми, університети чи академії.

    5. Застаріле значення: простора аудиторія для читання лекцій.

  • ауле

    Ауле — жіночий рід. Просторі приміщення загального призначення в житлі, навколо якого розташовувалися інші кімнати. Такий принцип планування виник у XV столітті венеційської житлової архітектури.

    Аул — чоловічий рід. Термін, яким позначають село у низки тюркомовних народів Середньої Азії та Кавказу. У цитаті з праці А. Лаговського (1905) зазначається, що нових поселень на місці колишніх черкеських аулів тоді було мало. У творі З. Тулуба (1957) описуються аули з коричневими черепичними дахами, розкидані вздовж балок.

  • аульний

    Прикметник, що описує предмети, явища або ознаки, пов’язані з аулом.

  • аупариштака

    У давньоіндійському трактаті «Камасутра» цим терміном позначають сексуальну практику, що полягає в контакті рота з геніталіями.

  • аура

    1. У міфах Стародавньої Греції – божество, що уособлювало повітря та легкий вітер.

    2. Явище в оптиці, що проявляється як сяюче коло навколо світлового джерела.

    3. Уявне силове поле, нібито породжуване живою істотою; синонім до поняття «біополе».

    4. У розмовній мові – про непереборний психологічний вплив людини на оточення або про атмосферу, яка мимоволі виникає навколо неї.

    5. У медицині – специфічний попередній стан перед епілептичним, істеричним чи подібним нападом (його ознаками можуть бути гарячка, тривога, незвичайні смакові чи нюхові відчуття, дискомфорт у черевній порожнині, запаморочення тощо).

  • аурамін

    Органічна речовина, що має інтенсивний жовтий колір та здатність викликати ракові захворювання.

  • аурелія

    Ця морська безхребетна тварина має студенисте тіло і належить до класу сцифоїдних медуз. Її раціон складається з дрібних планктонних організмів. Аурелія є одним із найпоширеніших видів у морських і океанічних водах помірного кліматичного поясу.

  • аурикулодіагностика

    Метод виявлення хвороб, що ґрунтується на аналізі стану вушної раковини.

  • аурит

    Хімічна сполука, що є сіллю, в аніоні якої міститься золото зі ступенем окиснення +1.

    Речовина, утворена золотом у його одновалентному стані.

    Сплави на основі золота, що застосовуються в стоматології для протезування зубів.

  • аурометрія

    Аурометрія — це спосіб вимірювання біополя людини, що дає змогу візуалізувати порушення його цілісності, визначити відхилення в роботі органів та систем організму, а також встановити джерело виникнення хвороби.