Словник Української Мови
Заштурханість — стан, коли щось (переважно предмети, речі) знаходиться в безладі, нагромаджені одне на одному або втиснуті в обмежений простір.
Заштурханість — переносно: стан виснаження, втоми, коли людина відчуває себе знесиленою через надмірне навантаження, стреси або хаотичні обставини.
Заштурханий (від дієслова “заштурхати”) — такий, що має ознаки пошкоджень, подряпин або вм’ятин від механічного впливу, удару; понівечений, зіпсований внаслідок необережного поводження або навмисних дій.
Заштурханий (переносне значення) — виснажений, знесилений, змучений тривалими негативними впливами, стресами або хворобою; який має знедолений, недоглянутий вигляд.
Заштукуватися — діалектне дієслово, що означає закритися, зачинитися, загорнутися (наприклад, у теплу одежу або ковдру), щоб сховатися від холоду або очей.
1. Щільно закласти, закрити отвір або щілину штукою (спеціальним матеріалом для конопачення).
2. У техніці: герметично закрити, запечатати отвір або порожнину спеціальним матеріалом (наприклад, при ремонті труб, суден).
3. У переносному значенні: швидко та акуратно з’їсти, спожити щось (жартівливе, розмовне).
1. (про отвір, щілину) Заповнюватися, закриватися штукатурним розчином або іншим будівельним матеріалом для усунення порожнини.
2. (перен., розм.) Займатися дрібною, несуттєвою роботою; втручатися у справи, які не стосуються особи, часто з марним результатом.
1. Щільно закладати, затикати щілину, отвір або порожнину чимось, щоб уникнути протікання, висипання тощо; герметизувати.
2. У техніці: заповнювати спеціальним матеріалом (штукою) порожнину, тріщину або шов для надання міцності, герметичності або гладкості поверхні.
3. Перен., розм. Швидко та неохайно їсти, поглинати їжу.
1. Дія за значенням дієслова “заштуковувати” — закладання, закривання штукатурним розчином щілин, тріщин, отворів у стінах, стелях тощо.
2. Технічний термін у будівництві та ремонті, що означає процес вирівнювання поверхні (стіни, стелі) штукатурним розчином для надання їй рівності та гладкості перед фарбуванням або іншим фінішним оздобленням.
1. (про тканину, одяг) Такий, що має штуковку — латку, починку, виконану шляхом з’єднання країв розірваного місця спеціальним невидимим швом.
2. (переносно, розмовне) Про людину: дуже втомлений, знесилений; такий, що має виснажений, хворий вигляд.
1. Покрити себе штукатуркою або забруднитися нею.
2. Перен. Стати занадто офіційним, формальним, втратити природність у мові чи поведінці.
1. Покрити поверхню (стіни, стелю тощо) штукатуркою для вирівнювання, оздоблення або захисту.
2. Перен. Накласти гіпсову пов’язку на пошкоджену частину тіла (наприклад, кінцівку) з метою фіксації.
3. Перен., розм. Швидко та неохайно з’їсти, проковтнути їжу.