1. (рідко) Такий, що його можна захвалити (надмірно похвалити), заслуговує на захвалу.
2. (заст., переважно у фольклорі) Такий, що викликає захват, захоплення; чудовий, дивовижний, прекрасний.
-
захвалювальний
Який захвалює, викликає захват, захоплення; повний захвату, захоплення.
-
захвалитися
1. Висловити надмірне захоплення кимось або чимось, перехвалити, перебільшити чиїсь переваги або якості.
2. (розм.) Зазнати невдачі, потерпіти фіаско через надмірну самовпевненість або захоплення власними успіхами; часто вживається з часткою “не” для вираження попередження: “аби не захвалитися”.
-
захвалити
1. Дуже високо оцінити когось або щось, вихваляти, звеличувати до неба.
2. (розм.) Занадто захопитися похвалою, перехвалити.
3. (заст.) Отримати, добути щось похвалою, лестощами; умовити, улеслити.
-
захвалений
1. Який перебуває у стані захвату, повного задоволення, захоплення; сповнений захвату.
2. Який виражає захват, захоплення; сповнений захвату (про почуття, слова, погляд тощо).
-
захаріївна
Похідне жіноче прізвище, утворене від чоловічого імені Захарій, що вказує на батьківство або походження (дочка Захарія).
Історичне прізвище або по батькові жінки, характерне для української антропонімії XVI–XIX століть.
У літературних творах та фольклорі — персонаж або дійова особа, що ідентифікується за ім’ям батька (Захарій).
-
захарійович
По батькові чоловіка, утворене від імені Захарій (Захар).
Прізвище, утворене від по батькові Захарійович.
-
захарій
Захарій — чоловіче особове ім’я, українська форма біблійного імені Захарія (івр. Zəkaryāh — «пам’ятає Господь»), що поширене в християнській традиції.
Захарій — персонаж Нового Завіту, священник, батько Івана Хрестителя, чоловік святої Єлисавети; вважається святим у християнстві.
Захарій — один з дванадцяти малих пророків Старого Завіту, автор Книги пророка Захарія.
-
захарівна
захарястряти
1. (діал.) Швидко та неохайно їсти, жувати з причмокуванням.
2. (перен., діал.) Невиразно, незрозуміло говорити; бурмотіти.