Словник Української
1. Набувати африканських рис, особливостей; ставати подібним до корінного населення Африки або пристосовуватися до африканських умов, звичаїв, культури.
2. Про колоніальні структури, установи, управління: зазнавати процесу передачі влади від європейської колоніальної адміністрації місцевому африканському населенню; набувати місцевого (африканського) характеру.
1. Фахівець, який вивчає мови, культуру, історію, економіку, політику та інші аспекти життя народів Африки; дослідник Африки.
2. Учений, що спеціалізується на африканістиці — комплексній галузі знань про африканський континент.
Комплексна наукова дисципліна, що вивчає історію, мови, культуру, економіку, політику та соціальне життя народів Африки.
Сума знань про африканський континент, його народи та країни, що є предметом вивчення відповідних галузей науки.
1. Жінка-фахівчиня з африканістики, яка вивчає мови, культуру, історію, економіку, політичне життя та інші аспекти країн Африки.
2. Жінка-дослідниця, учениця, яка спеціалізується на африканській тематиці в науці.
Африканович — українське прізвище, що вказує на походження від імені Африкан (наприклад, син Африкана).
1. Південноафриканська мова германської групи, що сформувалася на основі нідерландських діалектів XVII століття з впливом мов місцевих народів, а також малайської, португальської та інших; одна з офіційних мов ПАР та Намібії.
2. (у значенні прикметника) Який стосується народу або культури білих південноафриканців, що розмовляють цією мовою (наприклад, африканс література).
1. Палеоантропологічна назва викопних решток людини, знайдених у Південній Африці, що належать до виду Homo heidelbergensis або раннім формам Homo sapiens та датуються середнім плейстоценом.
2. У широкому вжитку — умовна назва для гіпотетичного загального предка сучасної людини, чиє формування пов’язують з африканським континентом, згідно з теорією “африканського походження людини” (теорією “Африканської Єви”).
1. (про захворювання) Пов’язаний з порушенням функціонування імунної системи, коли вона починає виробляти антитіла та імунні клітини, спрямовані проти власних здорових тканин і органів організму.
2. (про реакцію, процес) Який характеризується атакою імунної системи на структури власного організму.
1. У парапсихології — вміле викликання ілюзії руху нерухомого об’єкта (наприклад, світлової точки в темряві) за допомогою концентрації уваги та сили думки, що пояснюється особливостями сприйняття та міккрухами очей спостерігача.
2. У фантастиці та езотериці — гіпотетична психокінетична здатність людини впливати силою думки на власне тіло, наприклад, левітувати або змінювати його фізіологічні процеси.
Аутолізини — це специфічні ферменти (ендоглікозидази), що синтезуються бактеріальною клітиною та розщеплюють пептидоглікан її власної клітинної стінки, що призводить до автолізу (саморозчинення) клітини, особливо на завершальній стадії росту культури або за певних умов середовища.