1. Хронічне захворювання суглобів, що характеризується дегенеративно-дистрофічними змінами суглобового хряща з подальшим ураженням кісток та синовіальної оболонки, що призводить до деформації суглоба та обмеження його рухливості; остеоартроз.

1. Метод рентгенологічного дослідження суглоба шляхом введення в його порожнину контрастної речовини або газу для візуалізації внутрішніх структур (суглобової капсули, хрящів, зв’язок).

2. Отриманий в результаті такого дослідження рентгенівський знімок (артрограма) суглоба.

1. Хірургічна операція, що полягає в створенні штучного зрощення (анкілозу) кісток у суглобі з метою його повної нерухомості; застосовується для усунення болю або відновлення опорної функції кінцівки при важких ушкодженнях, деформуючих артрозах, паралічах.

Артроксезис — медичний термін, що означає хірургічну операцію з видалення зношених, пошкоджених або патологічно змінених поверхонь суглоба (кісткових кінців) з метою формування гладких, стійких поверхонь, які згодом зростуться, призводячи до анкілозу (неповної нерухомості суглоба).

Артроксезис — застарілий синонім сучасного терміна “артродез”, що позначає операцію щодо хірургічної нерухомості суглоба шляхом усунення хрящової тканини та щільного з’єднання кісток.

артроліз — хірургічна операція з розсікання спайок у порожнині суглоба для відновлення його рухливості.

1. Розділ медицини, що вивчає будову, функції та захворювання суглобів, а також розробляє методи їх діагностики, лікування та профілактики.