1. Чоловіче особове ім’я грецького походження, український варіант церковного імені Архіпп (від грец. Ἅρχιππος — “верховний кінник”, “начальник кінноти”).
2. Рідкісне прізвище, утворене від однойменного імені.
-
архипівна
Архипівна — жіноче ім’я, утворене від чоловічого імені Архип, що вживається як власна назва особи. Є застарілою формою, сучасним аналогом якої є ім’я Архипівна (Архипівна) як по батькові або рідше як самостійне ім’я.
Архипівна — застаріла форма жіночого по батькові від імені Архип, що означає “дочка Архипа”. У сучасній мові вживається форма “Архипівна”.
-
архипович
1. По батькові чоловіка, утворене від імені Архип.
2. Прізвище, що походить від по батькові Архипович.
-
архі
1. Скорочена назва архієпископа — вищого духовного сану в християнській церковній ієрархії, а також особа, що має цей сан.
2. У складних словах: перша частина складних слів, що вказує на вищий ступінь, старшинство або первісність (наприклад, архітектор, архімандрит, архіпелаг).
-
архібласт
1. (біол.) Спеціалізована клітина у деяких водоростей, здатна до активного руху за допомогою джгутиків і призначена для безстатевого розмноження.
2. (іст., мед.) Застаріла назва однієї з форм лейкозу (злоякісного захворювання кровотворної системи), при якій в крові та кістковому мозку різко збільшується кількість незрілих клітин — бластів.
-
архібластичний
1. (у біології, зоології) Який стосується архібласта — ранньої стадії розвитку зародка тварин, коли він складається з невеликої кількості недиференційованих клітин (бластомерів).
2. (у медицині, онкології) Який характеризує найбільш незрілі, ембріональні, агресивні форми злоякісних пухлин (наприклад, архібластичний рак).
-
архібластула
1. (ембріол.) Рання стадія розвитку зародка тварин, що характеризується одношаровою будовою та наявністю внутрішньої порожнини (бластоцеля), яка утворюється в результаті дроблення заплідненої яйцеклітини; типова бластула.
-
архівар
1. (заст.) Службова особа, відповідальна за зберігання архівних документів; архіваріус.
2. (спец.) Програмне забезпечення, система або модуль, призначені для архівації, систематизації та довгострокового зберігання даних (наприклад, електронних документів, баз даних).
-
архівістика
1. Наукова дисципліна, що вивчає історію, теорію, методи та практику архівної справи, включаючи організацію, комплектування, облік, зберігання, науково-технічну обробку та використання архівних документів.
2. Практична діяльність із забезпечення збереження, систематизації та використання документального архівного надбання.
-
архівістка
Жінка, яка працює в архіві, фахівчиня з архівної справи, що займається збиранням, систематизацією, зберіганням і науковим опрацюванням документів.