Словник Української
Аутомія — у давньогрецькій філософії (зокрема в стоїків): самозаконність, здатність розумної істоти керувати собою через власний розум і волю, внутрішня свобода та незалежність від зовнішніх впливів і пристрастей.
Аутомія — у політичному та правовому контексті: самоврядування, автономія, право на самоуправління певної територіальної одиниці або громади в рамках більшої держави.
1. (у математиці, зокрема в теорії груп, алгебрі та геометрії) Такий, що є ізоморфним відображенням об’єкта (наприклад, групи, кільця, графа) на самого себе; властивий такому відображенню.
2. (у мінералогії) Про кристали: такий, що має власну, властиву даному мінералу, чітко вираженну геометричну форму з гладкими гранями, що виникла вільним ростом у порожнині або середовищі, що не обмежував його розвитку.
1. Хірургічна операція, при якій для пересадки використовують власні тканини пацієнта, взяті з іншої ділянки його тіла.
2. У психології (застаріле) — адаптація до навколишнього середовища шляхом зміни власних психічних установок або поведінки, на відміну від спроб змінити саме середовище (алопластика).
1. (у психології) Пов’язаний з аутопсихікою, тобто спрямований на самопізнання, самоаналіз, усвідомлення власних психічних процесів, станів і переживань.
2. (у літературознавстві, про образ автора) Такий, що відображає внутрішній світ, самосвідомість, психологію та світогляд самого автора твору, його особисте переживання дійсності.
Аутопсихоз — рідкісний психічний стан, при якому людина втрачає відчуття власної особистості, ідентичності та психологічної цілісності, сприймаючи себе немов би ззовні, як сторонній об’єкт або як неіснуючу сутність.
1. Медичне дослідження тіла померлої людини шляхом розтину з метою встановлення причини смерті, характеру захворювання або перевірки діагнозу; патологоанатомічне дослідження, розтин.
2. У переносному значенні — детальний, всебічний аналіз причин невдачі, краху явища, процесу або установи (наприклад, аутопсія провального проекту).
Аутосома — будь-яка з парних хромосом у клітинах тварин, рослин і людини, яка не є статевою хромосомою (тобто не X або Y) і однаково представлена як у самців, так і у самок; нестатева хромосома.
1. Психологічний процес самовнушення, при якому особа свідомо або несвідомо впливає на власну психіку, переконання, емоційний стан або фізіологічні реакції шляхом повторення певних формул, образів або установок.
2. У клінічній та суггестивній психології — метод самопізнання та самокорекції, що полягає в цілеспрямованому введенні себе в стан зосередженості для формування бажаних навичок, установок або подолання негативних явищ (наприклад, болю, тривоги).
Аутотемізм — у релігієзнавстві: віра в те, що божество перебуває в певному предметі або явищі, яке вважається його втіленням або місцеперебуванням.
Аутотемізм — у культурній антропології: система вірувань, за якої певні об’єкти, тварини або природні явища сприймаються як священні самостійно, а не як символи чи втілення зовнішніх божеств.
1. (у зоології) Здатність деяких тварин (наприклад, ящірок, крабів, восьминогів) мимовільно або свідомо відкидати частини тіла (хвіст, кінцівки тощо) як захисну реакцію на загрозу, з подальшою регенерацією втрачених органів.
2. (у ботаніці) Відокремлення рослиною певних органів або їх частин (наприклад, листя, плодів, гілок) внаслідок природних фізіологічних процесів.