Словник Української
1. Підприємство, де виробляють спирт і горілчані вироби шляхом перегонки бродних рідких продуктів (здебільшого з зерна, картоплі, буряків); спиртозавод, винокурний завод.
2. Застаріла назва для самогонного апарату або приміщення, де здійснювалося нелегальне винокуріння.
3. (У власній назві) Частина географічних назв (наприклад, селищ, урочищ), що походять від історичного місця розташування такого підприємства.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (діал.) Те саме, що й гавкіття — гавкання, лай собак.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.
2. (заст.) Те саме, що в’язниця — місце ув’язнення, тюрма.
Історико-філософська концепція, що пояснює походження богів та міфологічних образів обожненням видатних діячів минулого (царів, героїв, засновників держав), названа на честь давньогрецького філософа Евгемера.
У ширшому, переносному значенні — тлумачення явищ релігії, міфології чи фольклору як відображення реальних історичних подій, процесів або осіб.
1. Дія за значенням дієслова “в’язати”; створення виробу (одягу, предметів побуту) з ниток, пряжі, шнура тощо шляхом переплетення петель за допомогою спеціальних інструментів (гачків, спиць, шпиців).
2. Результат такої дії — готовий виріб або його частина, створені технікою переплетення петель.
3. Розділ рукоділля, вид декоративно-ужиткового мистецтва, що охоплює техніки створення трикотажних виробів.
1. (діал.) Те саме, що ґонта — дерев’яна покрівельна дранка, тонка дощечка з хвойних порід, якою криють дахи.
2. (діал.) Невеликий, зазвичай трикутний, шматок деревини, що відколюється від колоди при виробництві ґонт.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “в’язанка” у значенні невеликої кількості дров, соломи, лозини тощо, зв’язаних у пучок або снопик.
2. Розмовна назва невеликого зв’язаного пакета, пакунка, охайно перев’язаного мотузкою або шпагатом (наприклад, в’язанка газет, в’язанка паперів).
3. Діалектне: зв’язані разом кілька предметів (наприклад, в’язанка риби, в’язанка цибулі).
1. Який має властивість гавкати, що гавкає (про собак та інших тварин).
2. Переносно: який нагадує своїм звучанням гавкання; різкий, уривчастий, гучний (про звуки, голос, сміх тощо).
1. (давньогрецька міфологія) Епітет верховного бога Зевса, що означає «добрий радник» або «той, хто дає добрі поради».
2. (давньогрецька міфологія) Інше ім’я або епітет бога Діоніса, пов’язане з його оргіастичними містеріями.
3. (ентомологія) Рід жуків із родини турунів (Carabidae), наукова назва якого походить від міфологічного епітету.
1. Зменшувальна форма до слова “в’язанка”: невелика в’язанка (зв’язка) чогось, переважно сіна, соломи або хмизу.
2. Рідкісне позначення невеликого пристрою або інструменту для в’язання (наприклад, гачок, спиця).
3. У техніці: простий ручний пристрій для зв’язування (переважно снопів), що складається з дерев’яної ручки та металевого гачка або защіпки.