drevosliv.com

Словник Української

  • асфальт

    1. Асфальт — це в’язка чорна речовина, яка може бути природною або штучною; останню виробляють із бітумів та дрібномеленої мінеральної сировини. У художній літературі зустрічаються згадки про покриті асфальтом площі, освітлені бурштиновим сяйвом ліхтарів. Також історично зафіксовано, що вперше в СРСР кольорове асфальтне покриття використали на трасі між Києвом та Харковом.

    2. Цим же терміном називають дорожнє полотно чи пішохідну доріжку, вкриті подібною сумішшю. У літературних творах описуються, наприклад, швидкісна їзда автомобіля по гладкому асфальтовому шляху або цокіт кінських підків по міських асфальтованих вулицях.

  • асфальтен

    Дивіться статтю «асфальтени».

  • асфальтени

    Асфальтени — це органічні сполуки з великою молекулярною масою, які отримують шляхом виділення з нафти.

    Вони мають вигляд порошку, забарвленого в насичений темно-коричневий або чорний колір.

    Ці речовини є однією з основних складових бітуму.

  • асфальтівка

    Асфальтівка, -и, ж., розм. Дорога, покрита асфальтовим покриттям.

    Як приклад використання: автомобіль швидко їде степом, а по обидва боки від асфальтівки, в пишному цвіту, біліють акації (за матеріалом газети “Літературна Україна” від 5 червня 1970 року, сторінка 2).

  • асфальтний

    Прикметник «асфальтний» має таке сабе значення, як і слово «асфальтовий». Ілюстрацією вживання є цитата з твору Воронька «Драгі..» (1959, стор. 18): «Я йду по вулицях пустих асфальтних».

  • асфальтник

    Асфальтник — це працівник, що займається укладанням асфальтового покриття на дорогах, вулицях та інших подібних об’єктах. Як приклад використання: бригадир асфальтників поглянув на Галину (журнал «Заря», роман «Світло», 1961, сторінка 18).

  • асфальтниця

    Іменник жіночого роду, що позначає особу жіночої статі, яка працює з асфальтом або займається асфальтуванням.

  • асфальтобетон

    Асфальтобетон — це штучний композитний матеріал, який отримують шляхом змішування бітуму з мінеральними заповнювачами (щебенем, піском, мінеральним порошком). Його основним призначенням є використання для влаштування дорожніх покриттів.

  • асфальтований

    Асфальтований, -а, -е. Пасивний дієприкметник минулого часу від дієслова «асфальтувати».

    У ролі прикметника: покрита асфальтом. Наприклад: дорога з асфальтовим покриттям, обсаджена яблунями та черешнями, звивається в передгір’ї (Кучер. Зол. руки, 1948, 92).

    У ролі безособового присудкового слова: асфальтовано. Наприклад: у місті [Бориславі] виконано значні роботи з благоустрою. Асфальт покладено на багатьох дорогах, вулиці обладнано освітленням (Наука.., 8, 1956, 13).

  • асфальтовий

    Прикметник, що стосується асфальту. 1. Відноситься до умов, за яких не слід укладати асфальтне покриття: коли температура повітря опускається нижче п’ятнадцяти градусів за Цельсієм або під час дощу (за даними газети «Радянська Україна» від 4 липня 1962 року).

    2. Призначений для виготовлення асфальту (у першому значенні цього слова). Наприклад, підприємство з його виробництва, яке було створене біля Керчі (журнал «Гірнича промисловість», 1957).

    3. Такий, що має на собі шар асфальту. Ілюстраціями можуть бути: промокла від води асфальтова підлога (Франко, 1955) або тротуари з асфальту, що віддають нагромаджене за день тепло (Ткач, 1951).