Словник Української Мови
1. Дієслово доконаного виду, що означає досягти згоди, порозуміння в результаті обговорення, наради; знайти спільне рішення шляхом радження.
2. (Рідше) Дієслово доконаного виду, що означає завершити процес радитися, обмірковувати щось разом із кимось.
1. Допомогти комусь порадою, вказати правильний шлях до вирішення справи; дати влучну пораду.
2. (розм.) Домогтися чогось, досягти мети в результаті обміркованих дій або порад.
1. (історичне) Назва однієї з груп західнослов’янських племен, що мешкали в Середньому Повісленні та дали початок польській народності.
2. (історичне, в однині, чоловічий рід) Представник цього племені.
1. Звертатися до когось за порадою, консультуватися з когось з певного питання, шукати спільного вирішення.
2. Обмірковувати, обговорювати щось разом з кимось, радячись, щоб прийняти рішення або знайти найкращий спосіб дій.
1. Надавати комусь додаткових порад, рекомендацій або вказівок щодо певних дій, часто в процесі спільної роботи або обговорення.
2. (У професійному контексті) Виконувати функції радника, консультанта, беручи участь у розробці або вдосконаленні чогось.
1. Нещодавно, тільки що, зараз (про дію або стан, що відбувся незадовго до моменту мовлення).
2. Уживається для підсилення значення прислівників «недавно», «тільки», «щойно».
До певного моменту в минулому, до цього часу; дотепер, досі.
1. (розм.) Доторкнутися до чогось, торкнутися чогось кінчиком пальця або тонким предметом, зазвичай обережно або з цікавістю.
2. (перен., розм.) Легко або поверхнево згадати, торкнутися якоїсь теми в розмові.
1. (розм.) Різко, з силою штовхнути когось або щось, зазвичай з метою збити з ніг або зрушити з місця.
2. (перен., розм.) Різко та категорично відкинути, відхилити чи спростувати чиюсь думку, пропозицію, звинувачення тощо.