1. Одна з алотропних модифікацій заліза, яка існує при температурах нижче 769°C, має об’ємноцентровану кубічну кристалічну ґратку та феромагнітні властивості.

2. У технічній термінології — компонент залізовуглецевих сплавів (сталей, чавунів), що являє собою твердий розчин вуглецю (до 0,02%) у залізі зі структурою, описаною в першому значенні.

1. У фізиці — величина, що характеризує інтенсивність випромінювання альфа-частинок (ядер гелію) радіоактивним джерелом за одиницю часу; кількість альфа-частинок, що вилітають з джерела за секунду.

2. У психофізіології та нейронауці — показник електричної активності мозку, що відображає інтенсивність (потужність) альфа-ритму (коливань у діапазоні 8–13 Гц), який пов’язаний із станом спокійної бадьорості та релаксації.

1. Спеціалізований науковий прилад для вимірювання активності альфа-випромінювачів у зразках, що реєструє частинки (альфа-частинки) за допомогою сцинтиляційного, напівпровідникового або газорозрядного детектора.

2. У комп’ютерній термінології — програмний лічильник або апаратний регістр, що використовується в низькорівневому програмуванні (наприклад, в асемблері) для тимчасового зберігання проміжних результатів обчислень, часто маючи спеціальне призначення в конкретній архітектурі процесора.

Альфаметр — власна назва пристрою для вимірювання альфа-випромінювання, що використовувався в радіобіології та дозиметрії.

Альфаметр — власна назва торгової марки або конкретної моделі радіометричного приладу для реєстрації альфа-частинок.

альфа-опромінення — вид іонізуючого опромінення потоками альфа-частинок (ядер гелію), що має невелику проникаючу здатність, але високу іонізуючу дію; застосовується в наукових дослідженнях, промисловості та медицині.

1. У фізиці елементарних частинок — гіпотетичний процес перетворення альфа-частинки (ядра гелію-4) на інші частинки або їхню взаємодія, що призводить до зміни її стану, часто в контексті ядерних реакцій або екзотичних моделей за межами Стандартної моделі.

2. У науковій фантастиці та фентезі — магічне або технологічне перетворення, що має фундаментальну, первинну (від “альфа”) природу, часто пов’язане з радикальною зміною форми, сутності або структури об’єкта чи істоти на найглибшому рівні.

1. У лямбда-численні — формальна операція перейменування зв’язаної змінної в лямбда-виразі, що не змінює смислу виразу; заміна формального параметра функції на іншу змінну для уникнення колізії імен.

2. У фізиці елементарних частинок — ядерна реакція, в якій альфа-частинка поглинається ядром-мішенню, що призводить до випромінювання протона та утворення нового ядра.

1. (фіз.) Квантовий перехід атомного ядра з одного енергетичного стану в інший, що супроводжується випромінюванням альфа-частинки; процес альфа-розпаду.

2. (біол., мед.) Зміна конформації (просторової структури) білків, зокрема прионів, у результаті якої вони переходять з нормальної форми в патологічну, що здатна утворювати агрегати та викликати захворювання (наприклад, хворобу Кройцфельда-Якоба).

Потік альфа-частинок (ядер гелію), що випромінюється деякими радіоактивними елементами під час їх розпаду; характеризується відносно низькою проникаючою здатністю, але високою іонізуючою дією.