1. Мешканець або уродженець Акарнанії — історичної області на заході Греції, розташованої між затокою Амвракікос та Іонічним морем.

2. Представник стародавнього грецького племені, що населяло Акарнанію та вважалося одним з найдавніших у регіоні.

Акародерматит — захворювання шкіри, спричинене кліщами (акариформними кліщами), що проявляється запальними змінами, свербінням та іншими дерматологічними симптомами.

Акарофілія — у біології та ентомології: специфічна форма симбіозу або коменсалізму, при якій деякі види кліщів (зокрема, групи Acari) живуть у тісній асоціації з комахами, найчастіше жуками, використовуючи їх для розселення (форезії) або харчування.

Акарофілія — у вузькому, термінологічному значенні: розділ акарології, що вивчає взаємозв’язки та взаємодії кліщів з іншими організмами, зокрема з комахами.

Акарофобія — патологічний, ірраціональний страх перед комахами, що паразитують на тілі людини (наприклад, вошами, кліщами), а також перед можливістю заразитися ними.

1. (біологія) Стан рослин, за якого вони не утворюють плодів або насіння, розмножуючись вегетативним шляхом.

2. (медицина) Вроджена або набута аномалія розвитку, що характеризується відсутністю або недоразвитком плода при вагітності.

1. У психіатрії — патологічна нездатність до прийняття рішень, що виявляється у затяжній вагальності, нерішучості та неможливості завершити дію, навіть коли її мета зрозуміла; симптом деяких психічних розладів (наприклад, при шизофренії).

2. У філософії (особливо в екзистенційному вченні С. К’єркегора) — поняття, що позначає внутрішню роздвоєність, нездатність індивіда зробити вибір і взяти на себе відповідальність за нього, що призводить до відчуття порожнечі та відчаю.

1. У давньогрецькій міфології — син афінського царя Тесея та Федри, один з учасників Троянської війни, що перебував у дерев’яному коні.

2. У давньогрецькій міфології — син троянського героя Антенора, союзник троянців у Троянській війні.

3. У давньогрецькій міфології — один з кентаврів.

4. У давньогрецькій міфології — син мудреця Мікерея, вихованець бога Аполлона.

1. Мінерал, природний сульфід срібла (Ag₂S), який кристалізується в моноклінній сингонії; зустрічається у вигляді призматичних кристалів або зернистих мас, важлива руда для видобутку срібла.

2. (Акантит) Рідкісна низькотемпературна поліморфна модифікація аргентиту, стабільна за температури нижче 173°C.

Акантокератоліз — медичний термін, що позначає патологічний процес у шкірі, при якому відбувається порушення кератинізації (ороговіння) клітин шипоподібного шару епідермісу (stratum spinosum), що призводить до їхнього розшарування та утворення мікроскопічних порожнин.