Словник Української Мови
1. Дістатися, дійти до якогось місця, пересуваючись повільно, з труднощами або після тривалої подорожі (часто з відтінком виснаженості або невдоволення).
2. (перен., розм.) З великими труднощами, після довгих зусиль отримати щось, досягти якоїсь мети.
1. Людина, яка через проблеми з опорно-руховим апаратом пересувається за допомогою інвалідного візка (інвалідної коляски).
2. Робітник, який займається виготовленням або ремонтом колісних екіпажів, візків, колясок (застаріле).
1. Покрити тонким шаром золота, зробити золотистим, надати золотого вигляду (переважно про поверхню, деталі тощо).
2. Переносно: надати чому-небудь привабливого, блискучого, прикрасити, удосконалити.
1. Прикметник до слова «коляска»; призначений для коляски, пов’язаний з нею.
2. Призначений для пересування, проживання тощо людей, які через проблеми зі здоров’ям пересуваються на інвалідних колясках (наприклад: колясочний пандус, колясочний в’їзд).
Дієслово, що позначає процес перетворення на золу внаслідок випалювання або тривалого впливу високої температури; стати золою.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “коляска” — невелика або легка коляска, часто дитяча.
2. Розмовна назва інвалідного візка, що використовується для пересування людей з обмеженими можливостями.
3. У техніці та побуті — легка рухома конструкція або візок на колесах невеликого розміру для переміщення вантажів чи обладнання (наприклад, колясочка для підйому вікон).
1. У технології виробництва скла: завершити процес золиння (обробки поверхні скла розчинами лугів), витримавши необхідний час або досягнувши потрібного ступеня матовості чи шорсткості.
2. У хімічній технології: довести процес обробки чого-небудь лугом (золем) до кінця або до певної, заданої стадії.
1. Легкий відкритий екіпаж на ресорах для перевезення людей, зазвичай запряжений однією або парою коней; тип прогулянкового або парадного візка.
2. Закрита або напіввідкрита багатомісна карета на ресорах для подорожей, запряжена кіньми.
3. Невеликий ручний візок для пересування немовляти, що має люльку або сидіння, капор і ручки для штовхання.
4. Ручна або механізована візочок для перевезення вантажів у магазинах (наприклад, продуктових), на вокзалах тощо.
5. Рухома частина деяких машин і механізмів у вигляді візка, платформи або рами, що пересувається по напрямних (наприклад, коляска верстата).
1. Стосовний до дози, призначений для дозування (у фармакології, хімії тощо).
2. Який містить певну, часто стандартизовану, кількість (дозу) лікарського засобу, речовини.
1. (діал.) Віз, повозка, колісний екіпаж для перевезення вантажів або людей, запряжений кіньми або волами.
2. (перен., розм.) Про старий, незграбний або дуже великий транспортний засіб (автомобіль, візок тощо).
3. (перен., розм., зневажл.) Про людину або тварину, яка повільно або незграбно пересувається.