1. У психології та практиках саморозвитку — коротке позитивне твердження, сформульоване в теперішньому часі, яке люди регулярно повторюють усно або письмово з метою закріплення в підсвідомості бажаної установки, моделі мислення або ставлення до себе та світу; використовується як інструмент для формування позитивного світогляду, підвищення самооцінки та досягнення цілей.

2. У філософії (зокрема, в логіці та онтології) — акт ствердження, підтвердження істинності якогось судження або факту; позитивне судження, що протиставляється запереченню (негації).

Афіциди — це хімічні препарати (пестициди), призначені для боротьби з попелицями (тлями) — комахами з ряду рівнокрилих, які є шкідниками сільськогосподарських культур, декоративних та кімнатних рослин.

Афлактоксикоз — отруєння тварин та людей токсичними речовинами (афлатоксинами), що їх виробляють мікроскопічні грибки роду Aspergillus, які часто розвиваються на зернових, зернобобових, горіхах та інших харчових продуктах при неправильному зберіганні; характеризується ураженням печінки, імунодепресією та може призводити до розвитку раку.

1. Рідкісний мінерал класу силікатів, що належить до групи піроксенів, з хімічною формулою (Ca,Na)(Mg,Fe²⁺,Fe³⁺,Al)(Si,Al)₂O₆; названий на честь Африки, де був вперше знайдений.

2. У переносному значенні — людина африканського походження, африканець (застосовується рідко, може мати різну емоційну забарвленість залежно від контексту).

1. Нащадки європейських (переважно нідерландських, а також німецьких та французьких) колоністів, що постійно проживають у Південній Африці, особливо в ПАР та Намібії; бурі.

2. Представники африканерів як етнічної групи, що розмовляють мовою африкаанс.

Африканівна — жіноче ім’я, утворене від чоловічого імені Африкан, що має латинське походження (Africanus) і означає «африканська», «уродженка Африки».

1. Історико-політичний процес надання незалежності колишнім колоніям та підмандатним територіям в Африці, що супроводжувався переходом влади до корінного населення та створенням національних державних інституцій (переважно в другій половині XX століття).

2. Політика поступового заміщення європейських колоніальних адміністраторів, управлінців та спеціалістів представниками корінного африканського населення в період деколонізації.

3. У соціології та культурології — поширення африканських культурних цінностей, звичаїв, мов, світогляду та способу життя, часто як протиставлення європейському впливу.

4. У біології та екології — процес інтродукції та натуралізації видів тварин або рослин, характерних для Африки, на інших континентах, або ж посилення африканських рис у місцевій флорі та фауні.