1. Фізико-хімічна властивість деяких рідких сумішей, що полягає в незмінності складу пари та рідини під час кипіння або перегонки, тобто в неможливості розділити компоненти звичайною дистиляцією.

2. Властивість суміші, яка за певного співвідношення компонентів має постійну температуру кипіння, нижчу або вищу за температури кипіння чистих речовин.

Азепін — хімічна сполука, гетероциклічний ненасичений семичленний цикл, що містить один атом азоту.

Азетидин — чотиричленний гетероциклічний органічний сполука, насичений цикл якого містить три метиленові групи (–CH₂–) та один атом азоту; найменший з насичених азотовмісних гетероциклів, аналог циклобутану, де одна група CH₂ замінена на NH.

1. Азетин — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі (з 2020 року — у складі Білгород-Дністровської міської територіальної громади).

2. Азетин — власна назва залізничної станції (зупинного пункту) Одеської залізниці, розташованої поблизу однойменного села.

Азефівщина — політична провокація, зрадницька діяльність у революційному середовищі, що полягає в одночасній роботі на таємну поліцію та в революційних організаціях з метою їх дискредитації та знищення.

Азефівщина — загальна назва подвійної, зрадницької гри, обману та моральної нечистоти в політичній боротьбі, за аналогією з методами Євно Азефа, провокатора в російському революційному русі початку XX століття.

1. (заст.) Початкові, елементарні знання з якої-небудь галузі науки, мистецтва, ремесла тощо; основи, засади.

2. (іст.) Назва першої літери старої слов’янської та російської абетки — «А».

3. (перен., рідко) Початок, джерело, зародок чогось.

1. (мед.) Метод рентгенологічного дослідження, при якому контрастну речовину вводять у непарну вену (наприклад, нижню порожнисту), що дозволяє візуалізувати судинну систему; флебографія непарної вени.

2. (мед., заст.) Рентгенографія мозкових шлуночків після введення повітря через спеціальний прокол у шийній ділянці непарної вени.