Словник Української
Генеалогема — власна назва українського наукового видавництва, що спеціалізується на випуску генеалогічної, біографічної та історико-мемуарної літератури.
Генеалогема — власна назва однойменного видавничого дому (ТОВ «Видавничий дім “Генеалогема”»), заснованого у Києві у 1999 році.
1. Медичний термін, що означає період перебування пацієнта в ліжку з дотриманням постійного або переважного лежачого положення з метою лікування, відновлення після операції чи важкої хвороби або для догляду за важкохворими.
2. (У розширеному значенні) Тривале або обов’язкове перебування в ліжку, спричинене хворобою, травмою або іншими обставинами, що супроводжується нерухомістю.
Віддаленість, далека відстань у просторі або часі.
Відсутність тісного зв’язку, спорідненості; відмінність, різниця.
Прилад або система для вимірювання, обліку та аналізу споживання енергоресурсів (електроенергії, газу, тепла, води) з метою моніторингу ефективності їх використання та виявлення резервів для енергозбереження.
Програмне забезпечення, призначене для збору, обробки та візуалізації даних про енергоспоживання об’єкта (будівлі, підприємства, обладнання).
Гендіадис — риторична фігура, при якій одне поняття або складне слово виражається двома однорідними членами речення, з’єднаними сполучником (найчастіше «і»), наприклад: «шлях і дорога» замість «дорога», «думки і міркування» замість «думки».
1. Дія за значенням дієслова “відламувати”; відокремлення частини чогось шляхом різкого згинання або натиску, унаслідок чого вона відділяється по лінії зламу.
2. Технологічна операція в гірничій справі, металургії або обробці матеріалів, що полягає в розділенні, відокремленні масиву, пласта, шматка породи, металу тощо від основного масиву.
3. Мед. У травматології — вид перелому, коли від кістки відокремлюється її фрагмент, часто у місці кріплення сухожилля або зв’язки (відламний перелом).
1. Відокремлена, відламана частина чогось твердого (каменю, кістки, гілки тощо); уламок, обломок.
2. (у геології) Невеликий шматок гірської породи ари мінералу, що відколовся від основної маси; зразок для дослідження.
3. (переносне значення, заст.) Окрема, часто невелика частина чогось цілісного (тексту, твору, думки тощо); фрагмент, уривок.
Енергоакумулятор — технічний пристрій або система, призначені для накопичення, зберігання та подальшого використання різних видів енергії (наприклад, електричної, теплової, механічної).
Енергоакумулятор — складова частина гідравлічної, пневматичної або іншої системи, яка накопичує енергію робочого середовища (рідини, газу) для підтримки тиску або аварійного спрацювання механізмів (наприклад, у гальмівних системах).
Енергоакумулятор — переносний або стаціонарний акумуляторний пристрій великої ємності, що використовується як автономне джерело живлення для електроприладів.
1. Процес усунення несправностей, помилок або дефектів у технічній системі, програмному забезпеченні або механізмі; перевірка та налагодження роботи пристрою для досягнення його коректного функціонування.
2. У програмуванні — етап розробки програмного забезпечення, що полягає у пошуку, аналізі та виправленні логічних і синтаксичних помилок у вихідному коді, а також у перевірці його працездатності.
1. Стосовний до гендлярства, пов’язаний з дрібною роздрібною торгівлею або перепродажем товарів, часто з відтінком недобросовісності або обману.
2. Характерний для гендляра (дрібного торговця, перекупника); такий, що використовує нечесні, обманні методи у торгівлі або в інших справах для отримання вигоди.