• ареометр

    Ареометр — це фізичний прилад чоловічого роду, призначений для вимірювання густини та питомої ваги рідких речовин. Для дослідження, наприклад, питомої ваги молока застосовують спеціальну різновид такого приладу — молочний ареометр (Колг. енц., II, 1956, 80).

  • ареопаг

    1. В античних Афінах це був верховний орган, що здійснював як судову, так і політичну владу.

    2. У переносному, здебільшого жартівливому чи іронічному значенні — це зібрання впливових осіб, що зібралися для обговорення та вирішення певних справ.

  • ареостиль

    Ареостиль — це архітектурна конструкція у вигляді колонади, що оточує храм або іншу споруду, для якої характерна значна відстань між колонами.

  • арештант

    Арештант — це особа, яку затримано та утримується під вартою; заарештована людина або в’язень.

    У художній літературі це слово вживається для позначення ув’язнених: наприклад, коли арештанти беззаперечно виконують розпорядження наглядача (Фр., 1951); або коли вони постають у в’язничному одязі серед похмурої атмосфери тюрми (Коцюб., 1955); також вони фігурують у сценах прощання із рідними місцями (Донч., 1956).

  • арештантка

    Арештантка — жіночий відповідник до іменника «арештант». У художній літературі слово вживається, наприклад, у такому контексті: «До двох арештанток-бабів ще третю пан ключник привів» (Фр., XIII, 1954, 103). Також зустрічається в репліці: «Треба б лікаря для арештантки», — сказала вона з байдужістю, звертаючись до поручика (Досв., Вибр., 1959, 83).

  • арештантський

    Прикметник, що стосується арештанта чи арештантів. Наприклад, про життя ув’язнених: “Він… багато закрашував наше сумне арештантське життя” (Вас., IV, 1960, 44).

    Також: 1) Такий, що належить арештантові (наприклад, арештантський халат). 2) Призначений для утримання арештантів. Наприклад: “арештантський вагон з загратованими вікнами” (Донч., II, 1956, 235).

    У значенні іменника жіночого роду «арештантська» — це спеціальне приміщення для тимчасового ув’язнення заарештованих. Наприклад: “А потім розмістили їх: в арештантську всіх…” (Головко, II, 1957, 162).

  • арештний

    Прикметник, що стосується поняття «арешт» та пов’язаний із ним.

    Характеризує те, що належить до арештантського дому або призначене для нього.

  • арештований

    АРЕШТОВАНИЙ, -а, -е. Пасивний дієприкметник минулого часу від дієслова «арештувати». Як приклад: більшовицька фракція Четвертої Державної думи, яка різко засудила імперіалістичну війну, у листопаді 1914 року зазнала арешту та висилки до Сибіру (Біогр. Леніна, 1955, 136).

    АРЕШТОВАНО, безособове присудкове слово. Наприклад: Я не встиг навіть оглянутися на жваве й галасливе життя шахтарів, коли мене заарештували та ув’язнили у Бахмутській в’язниці (Вас., IV, 1960, 43).

    У значенні іменника: АРЕШТОВАНИЙ, -ого, ч.; АРЕШТОВАНА, -ої, ж. Особа, яка міститься під арештом; арештант, арештантка. Приклади вживання: Серед перших, кого затримали, була мати Гриця (Фр., III, 1950, 304); Слідчий дав сигнал, і заарештовану вивели (Кач., II, 1958, 67).

  • арештовувати

    АРЕШТОВУВАТИ, ую, уєш, недок., АРЕШТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Позбавляти когось свободи, беручи під варту. У 1877 році з Франком трапилася неприємність: заарештовують його та весь склад редакції “Друга” (Коцюб., III, 1956, 32); У Карпа Нехльоди двоє міліціонерів забрали наган, а його самого затримали та відправили до повітового центру (Шиян, Баланда, 1957, 240).

  • арештувати

    Позбавляти особисту свободу, затримуючи людину на підставі офіційного рішення уповноважених органів.