Це фахівець із медицини, що у своїй практиці не вдається до гомеопатиї як способу терапії.

Алопатія, -ї, ж. Цей термін, що нині вважається застарілим, використовувався прихильниками гомеопатії для позначення традиційної (негомеопатичної) медицини.

Еволюційний механізм виникнення нових форм живих істот, коли вони походять від споріднених груп, що мешкають у географічно розділених ареалах.

Це тип походження видів, за якого нові види формуються з популяцій, чиї області поширення не перетинаються між собою.

У медичній термінології це стан, що характеризується втратою волосся, яке призводить до появи лисини або пліши.

У біології терміном “алоплазма” позначають специфічні ділянки протоплазми, властиві окремим різновидам клітин.

Цим поняттям також охоплюють низку клітинних органел, що трапляються не в усіх структурах: до них належать війки, джгутики, нейрофібрили й міофібрили, а також скорочувальні вакуолі та жалкі капсули.

Алопластика — це реконструктивний хірургічний метод, суть якого полягає у заміні уражених або дефектних органів чи тканин штучними матеріалами, що є інертними для організму та не пошкоджують сусідні структури; до таких матеріалів належать, зокрема, пластмаси та метали.

Цим терміном також називають саму операцію, яка виконується з використанням цього методу.

Алоплоїдія — це процес, завдяки якому в клітині поєднуються хромосомні набори, успадковані від організмів різних видів або родів, що призводить до виникнення гібридної зиготи.

Алополіплоїд — це організм, у геномі якого об’єднано повні набори хромосом, що походять від різних біологічних видів.

Алополіплоїдія — це явище в біології, при якому клітини організму містять кратну кількість хромосомних наборів (геномів), походження яких є різним (наприклад, від окремих видів або родів).

Така поліплоїдія, що виникає внаслідок гібридизації, слугує ключовим механізмом для відновлення здатності до розмноження у міжвидових рослинних гібридів. Вона відіграє важливу роль у процесах видоутворення та застосовується в селекції рослин.