drevosliv.com

Словник Української

  • війтівщина

    Власна назва історичної адміністративно-територіальної одиниці (волості) у складі Київського воєводства Великого князівства Литовського в XIV–XV ст., центром якої було містечко Війтівці (нині село Війтівці на Вінниччині).

    Назва території (повіту) у складі Брацлавського воєводства Речі Посполитої в XVI–XVIII ст., утвореної на основі однойменної волості.

  • епазот

    Епазот — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.

  • війтівство

    1. Посада, служба або повноваження війта як голови міського чи сільського самоврядування в Україні (історично, зокрема в добу Гетьманщини та у складі Австро-Угорської імперії).

    2. Період перебування на посаді війта; час, коли хтось виконував обов’язки війта.

    3. Установа, адміністративний орган (канцелярія) на чолі з війтом; територія або громада, яка перебуває під його управлінням.

  • геоїдний

    1. Стосунковий до геоїда; властивий геоїду.

    2. Який має форму геоїда; наближений до форми геоїда.

  • епавліс

    Епавліс — власна назва давньогрецького міста в області Арголіда на північному сході Пелопоннесу, відоме завдяки згадкам у працях античних авторів та археологічним знахідкам.

  • війтівна

    Дочка війта (сільського або міського голови в Україні в XIV—XVIII ст., а також у деяких інших країнах Східної Європи).

    Жінка, яка походить із родини війта або пов’язана з ним шлюбом (заст., рідко).

  • війтів

    1. Родовий відмінок множини від слова “війт” — означає належність до групи сільських або міських старост, які обіймали адміністративну, судову та військову посаду в Україні (особливо в добу Гетьманщини та пізніше).

    2. Назва історичної місцевості (урочища, колишнього хутора) або частини населеного пункту, пов’язаної з проживанням або діяльністю війтів або родини з таким прізвищем.

  • геоїд

    1. Фігура Землі, обмежена уявною поверхнею, що співпадає з середнім рівнем води у Світовому океані та продовжена під материками; використовується як базова модель форми планети в геодезії та геофізиці.

    2. (У геодезії) Еквіпотенційна поверхня земного тяжіння, що збігається з середнім рівнем Світового океану в стані спокою та рівноваги та продовжена під континентами.

  • еоценовий

    1. (геол.) Який належить до еоцену, пов’язаний з еоценом або характерний для цієї епохи палеогенового періоду.

    2. (палеонт.) Який існував або сформувався в еоценову епоху.

  • війтування

    1. Посада, обов’язки або період правління війта (сільського, містечкового чи міського голови в історичному минулому України).

    2. Дія за значенням слова «війтувати»; перебування на посаді війта, керування громадою як війт.