Прикметник, що стосується Аргентіни та її населення — аргентінців.
-
аргентінці
Аргентінці – це народ, який є корінним населенням Аргентини. Представники цієї нації мають європейське коріння та розмовляють іспанською мовою.
-
арготизм
Арготизм — це лексична одиниця (слово чи вислів), яка перейшла до літературної мови з будь-якого арго, тобто зі специфічного жаргону.
Такими є слова, запозичені з різноманітних жаргонів, зокрема найчастіше — з мови декласованих прошарків суспільства.
-
арготичний
Лінгвістичний термін, що позначає ознаку, властиву арго або арготизмам.
-
аргр
У жаргонному вживанні, як правило зневажливо: чоловік, який у гомосексуальних стосунках виконує пасивну роль.
-
аргумент
1. Книжне. Підставою чи доказом, що їх наводять для обґрунтування або підтвердження чогось, є аргумент. Критик має висловити словами те, що відчуває загал. Щось можна обставити аргументами чи підвести під вищі принципи. Буває, що ніякі аргументи когось не переконують.
2. Математичне. Аргумент — це незалежна змінна величина. Коли дві величини пов’язані між собою, та з них, якій можна надавати довільних значень, і називається незалежною змінною, або аргументом.
-
аргументація
АРГУМЕНТАЦІЯ, -ї, ж., книжне. 1. Синонімічне поняття до слова «аргументування». Як приклад: відчуття потужності навіть у такій невитонченій, проте беззаперечній аргументації (Ле, «Міжгір’я», 1953, 342).
2. Набір або система аргументів (у першому значенні цього слова). Наприклад: у творах І. Вишенського власне полемічної аргументації менше, ніж можна було б очікувати, знаючи про його репутацію полеміста (Фр., XVI, 1955, 426); Галілео Галілей створив філософське та фізичне обґрунтування на підтримку коперніківської системи про рух Землі довкола Сонця («Наука…», 10, 1958, 45).
-
аргументований
АРГУМЕНТОВАНИЙ, -а, -е, книжн. Пасивний дієприкметник минулого часу від дієслова «аргументувати»; використовується також як прикметник. Означає: такий, що підкріплений логічними доводами, обґрунтований.
У статті газети «Радянська Україна» від 6 січня 1957 року зазначалося, що літератори та митці мають зміцнювати творчу єдність через взаємну підтримку, активний розвиток товариської, ділової та вимогливої критики, яка має бути обґрунтованою.
-
аргументованість
Аргументованість, -ості, ж., книжне. Абстрактний іменник, утворений від прикметника “аргументований”.
Як приклад використання: великий світовий авторитет нашої літератури забезпечили такі її якості, як народність, партійність, наукова обґрунтованість і достовірність, правдивість, а також високий ідейно-художній рівень (Робітнича газета, 4 жовтня 1974 р., стор. 1).
-
аргументовано
Аргументовано (книжкове). Прислівник до слова “аргументований”. Наприклад, у джерелі “Наука…” (1960, №5, с. 3) вжито у контексті: “Треба … аргументовано показувати переваги соціалістичної системи перед капіталістичною”.