1. Стосунний до архіпелагу, властивий йому; такий, що знаходиться або існує на архіпелазі.
2. Призначений для плавання між островами архіпелагу (про судно, морський шлях тощо).
-
архіплазма
1. (біол., заст.) Внутрішня в’язкоплинна, безструктурна основа клітини (протоплазми), в якій містяться ядро та інші клітинні компоненти; синонім до гіалоплазми.
2. (біол., заст.) Первісна, недиференційована протоплазма, з якої, за гіпотезами, розвинулися всі форми життя.
-
архіпласт
1. (біол.) Внутрішній, постійний пласт клітини, що містить основні органели (ядро, пластиди, мітохондрії тощо), на відміну від зовнішнього, тимчасового шару — ектопласта.
2. (іст., рел.) У ранньохристиянській та середньовічній традиції — один з титулів єпископа, що підкреслює його верховну духовну владу в питаннях віри та церковного управління.
-
архіптеригій
Архіптеригій — у давньогрецькій архітектурі: тип даху, що складався з основного двосхилого покриття та нижчих односхилих навісів з боків, утворюючи характерну трикутну форму фронтону.
Архіптеригій — у сучасній архітектурі та історії мистецтва: термін для позначення раннього, примітивного типу фронтону або даху античних храмів, який вважається попередником класичного портика з трикутним фронтоном.
-
архіреакційний
1. Надзвичайно реакційний, вкрай ворожий до прогресу, демократії та соціальних змін; що характеризується крайніми консервативними або ретроградними поглядами.
2. (У конкретно-історичному контексті) Стосовний до найбільш консервативної, монархічної та антидемократичної частини царської бюрократії, аристократії та духовенства в Російській імперії.
-
архіскладний
1. (у математиці, інформатиці) Надзвичайно складний, що має винятково високу ступінь складності, часто стосується обчислювальних задач, алгоритмів або систем, складність яких перевищує поліноміальну (наприклад, експоненційну або факторіальну) і відноситься до найвищих класів складності (наприклад, EXPSPACE, NONELEMENTARY).
2. (у загальному вжитку) Надзвичайно, надмірно складний, заплутаний; такий, що має винятково багато складових, зв’язків або рівнів, що ускладнює його розуміння, аналіз або виконання.
-
архітект
1. Фахівець з архітектури, який займається проектуванням будівель, споруд, комплексів та розробкою об’ємно-планувальних і архітектурних рішень; архітектор.
2. (переносно) Творець, тієї чи іншої ідеї, концепції, плану; основоположник, організатор.
-
архітектонічно-художній
1. Стосовний до художньої організації архітектурної форми, що виражає єдність конструктивної основи, просторової структури та художньо-образного вирішення споруди або комплексу.
2. Характерний для архітектоніки як мистецтва створення художньо виразної та цілісної форми в архітектурі.
-
архітектурно-будівельний
1. Стосуючись одночасно архітектури (як мистецтва проектування та художнього оформлення) і будівництва (як технічного процесу зведення споруд), що є їх невід’ємною сполучною ланкою.
2. Призначений для архітектурного проектування та будівельних робіт, пов’язаний з цими галузями діяльності (наприклад, архітектурно-будівельна компанія, архітектурно-будівельний проект).
-
архітектурно-інженерний
1. Стосунковий до архітектури та інженерії, що поєднує архітектурні та інженерні принципи, методи або завдання.
2. Призначений для архітектурних та інженерних робіт, що стосується комплексного проектування будівель, споруд або систем з урахуванням як художньо-естетичних, так і техніко-конструктивних вимог.