Озвірілість — стан крайньої жорстокості, дикості, втрати людського вигляду; властивість того, хто озвірів.
озвірілість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Озвірілість — стан крайньої жорстокості, дикості, втрати людського вигляду; властивість того, хто озвірів.
Відсутні