Означуваність — у лінгвістиці: властивість мовних одиниць (зокрема, іменників) мати або не мати конкретного, визначеного референта в мовленні, що виражається через використання артиклів (в мовах, де вони є), особливих займенників, порядку слів або контексту.
Означуваність — у семіотиці та філософії мови: характеристика знаку, яка вказує на те, що він відсилає до конкретного, індивідуального об’єкта або явища, відокремленого від класу подібних.