означальність — властивість мовного знака (слова, словосполучення тощо) мати певне значення, вказувати на конкретний предмет, явище, ознаку або дію в реальному світі або у свідомості мовця; семантична насиченість, здатність бути знаком чогось.
означальність — у семіотиці та лінгвістиці: одна з основних функцій знаку, що полягає у його здатності відсилати до певного змісту (означуваного), утворюючи з ним двосторонню одиницю — знак.