оволодіти

Приклад 1:
обдаруванню до мов (адже в Богдана ше з тих часів утвердилася певність, що для Івана нема галузі, де він проявляв би пересічність, хоч би й за що він узявся, завжди в нього виходило, ніби він для того тільки й вроджений, і це враження закарбувалося в Богдановому серці ше відтоді, як у його присутності порторіканці порахували Івана за співвітчизника, а коли він, Богдан, перегодя спитав Івана, звідки той встиг, не знати де, так досконало оволодіти еспанською мовою, той спочатку навіть не зрозумів, про що Богданові йдеться, а тоді признався, що засвоїв її, спілкуючися вряди-годи з еспаномовними принагідними знайомим, подробиця, котра, ймовірно, тільки тому й запала в Богданів мозок, що він так само, як Іван, зустрічався з тими хлопцями на футбольному полі, однак на відміну від Івана, крім поодиноких слів, нічого з еспанської мови не затямив)? Ба більше, чому за тих часів він, Богдан, не лише не заздрив Іванові, а наче набирався від нього світла й простору, де вільніше дихалося, дарма шо Богдан вагався б визначити, у чому саме воно конкретно проявлялося, оскільки ше тоді його, Богдана, найглибше захоплювало й вражало навіть не Іванове, як на Богдана, аж розпачливо всебічне обдарування, а радше його виняткова здатність (від якої Богданові на очах ніби перебудовувалися світи, на всі боки розходячися рухливими фасетами, що залишали в душі тривалий ні на що не подібний щем), здатність якось особливо пронизливо думати (чого Богдан у такому обсязі ні в кого не лише тоді, а й згодом не подибував), хоча сам Іван не надавав цьому значення, кажучи, коли він, Богдан, особливо прискіпувався, допитуючися, як це він, Іван, робить таке, що й фігляреві невтямки, мовляв він, Іван, просто не добере, про що, властиво, йдеться, і Богдан, далебі, все це вигадує, шб, звісно, не відповідало правді, оскільки Богдан ніколи не мав кебети, щось вигадувати, а вже й поготів Іванової здатности наче дивитися крізь землю, крізь предмети в саму сутність речей, чого інші, а з ними й Богдан, ніколи не зауважували, аж поки Іван вказував на те пальцем (і ті, часом — великі, часом мікроскопічні, однак для Богдана однаково значущі відкриття, завдяки яким у мозку раптом розчинялися двері, продухвини, сліпучі щілини, і він, Богдан, перетворювався на жмут відмінних один від одного, проте з’єднаних однією спільною, єдиною кодолою на подобу змія, яким боги збивали океан, добуваючи напій безсмертя, — жмут відмінних один від одного Богданів, — сповнювали його, первісного Богдана, подивом, трепетом, проте ніколи не заздрістю), може, з тієї простої причини, що Іванові здібності мали щось від морської стихії, і заздрити Іванові, — це було б те саме, що заздрити хвилі, вітрові чи в найменшому обсязі, як свого часу жартував Костя Солод, англійській королеві, і от тепер, коли цей Іванів дар наслідком дедалі триваліших і дошкульніших проявів спадкової хвороби починав розкришуватися, звівши нанівець не лише блискуче розпочату кар’єру, ай Іванове особисте життя (хіба Ірина на звірялася Богдановій Наталці, що вона радо взяла б шлюб з Іваном, якби не її бажання здорових, а не вражених спадковим божевіллям дітей, а жити з Іваном і байстрят від сусіднього красеня, як це, ступаючи в слід поступових жінок, із незатьмареним сумлінням практикувала її давня приятелька Женя Зощук, вона не годна?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Об’єднані сирійсько- палестинські війська, якими керував царьок Кадешу, єгиптяни досить легко розгромили під Мегіддо, проте оволодіти самою фортецею їм довго не вдавалося (єгипетські воїни добре билися на відкритій місцевості, штурмувати ж ворожі кріпості не вміли до пуття). Тутмос III підбадьорював воїнів обіцянками багатої поживи, що чекає на них в обложеному місті.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 3:
Його син Рамзее III відбив два напади лівійців, які прагнули оволодіти багатим Єгиптом, і переміг у кількох морських і сухопутних битвах військові сили «народів моря», які вдруге опинилися біля єгипетських кордонів. Проте наступники Рамзеса III не зуміли закріпити ці воєнні успіхи.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”