Словник Української Мови
Буква
1. (Публій Овідій Назон) Давньоримський поет класичної епохи (43 р. до н.е. – 17/18 р. н.е.), автор епічних та ліричних творів («Метаморфози», «Наука кохання», «Скорботи»), відомий майстерністю в описі любовних переживань та міфологічних перетворень.
2. (Перен., рідко) Людина, яка пише про кохання, закоханий; лірик.
Приклад 1:
З римських поетів він віддавав шану таким славетним митцям, як Горацій, Вергілій та Овідій. Частину його поетичної спадщини і становлять майстерні як на той час переклади творів цих поетів.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
5.02.1922 Овідій Suppositum stellis nunquam tangentibus aequor… Оvid., Trist., III, 10,4 Братерство давніх днів!
— Зеров Микола, “Камена”