овація

1. Тривалі оплески, вигуки схвалення, захоплення на знак привітання, подяки або вшанування кого-, чого-небудь.

2. У Стародавньому Римі — урочистий вхід полководця-переможця до міста, менш урочистий, ніж тріумф.

Приклади:

Приклад 1:
Я знепритомнів би, якби не вибух, великий вибух фіналу, від якого театр мусило б рознести на сотню тисяч маленьких театриків, цей вибух злився з фінальним акордом усіх тридцяти трьох оркестрів, я знепритомнів би, якби не впала завіса… Я більше не вийшов на сцену, хоч була овація. Сидів на уламку муляжного каменя й чекав, поки по мене прийдуть.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”