оттой

1. Вказівний займенник, що означає предмет, особу або явище, які знаходяться на певній відстані від мовця та співрозмовника, або ж такі, про які вже йшлося в мовленні; те саме, що “той”, але з відтінком більшої виразності або зневаги.

2. Уживається як означення для виділення, підкреслення певної особи чи предмета серед інших; відповідає значенням “саме той”, “отой самий”.

Приклади вживання

Приклад 1:
Оттой, що втік, казав, що горох його хазяїна. — Не вибрешешся, — почав молдаван, — знаю я ваших!
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: t.d. () |