оттак

Приклад 1:
Оттак-то го­рю­ва­ли пан сот­ник з па­ном пи­са­рем, що прис­ла­но їм пред­пи­са­нiє iти в Чер­нi­гов зо всею сот­нею i зiб­ра­тись зо всiм при­бо­ром i узя­ти провй­он­ту для се­бе i ко­ней на двi не­дi­лi. От як го­рю­ють пан сот­ник у свiт­ли­цi, а пан пи­сар за по­ро­гом, да­лi сей i ви­га­дав – бо вже на ви­гад­ки зав­зя­тий був – та й ка­же: – Соблаговолiте, па­не сот­ни­ку, да­ти ме­нi по­ве­ле-нiє о сок­ру­ши­тельном пре­лом­ле­нiї сiєї трик­рат­но опо-га­нiв­шої хво­рос­ти­ни, я же нинє суть у ран­зi ле­пор­та, бо са­мi со­зер­цаєте яс­ни­ми, хо­ча i не вми­ти­ми, ва­ши­ми оче­са­ми, що не­умiс­тим єсм з нею у чер­тог ваш.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 2:
Оттак во­на i дов­го са­ма со­бi роз­мов­ля­ла, яж по­ки у ха­тi зов­сiм ста­ло тем­но, що хоч око ви­ко­ли… Аж ось на ву­ли­цi за­гав­ка­ли со­ба­ки, во­на й ка­же: “Ану, ко­ту­сю, вiдк­рий свої очи­цi i пос­вi­ти, чи не во­ни се йдуть?” Кiт як розп­лю­щиться, як гля­не своїми очи­ма, так так як жар за­ся­ли, а Яв­до­ха i ба­чить, що йде Ми­ки­та Ула­со­вич Забрьоха, ко­но­топський пан сот­ник, а за ним пи­сар йо­го, Про­кiп Ри­го­ро­вич пан Пiст­ряк, i щось у ру­ках i пiд пле­чем щось не­суть; от во­на за­раз шат­ну­лась, дос­та­ла ка­га­нець, пiд­нес­ла до ко­та, тер­ну­ла йо­го про­ти шерс­тi, так iск­ри з нього i по­си­па­ли, i во­на зас­вi­ти­ла ка­га­нець, пос­та­ви­ла на стiл, а са­ма по­лiз­ла пiд стiл чо­гось-то дос­та­ва­ти.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Оттак, нащо? Лучиться чоловік, от у мене і хустка.
— Невідомий автор, “124 Svatannia Na Goncharivtsi Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”