оцей

Приклад 1:
Мабуть, для неї головне — оцей «божественний ритм» та співна нерівноскладовість рим, яку так цінувала в його поезії, а зміст — це щось загальнообов’язкове, рутина невблаганного Треба. Як не підтримати ці свої спостереження авторитетом Ю. Шевельова?
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Так оцей-то щи­рий віл, кот­ро­му нічо­го про­сидіти, не роз­ги­на­ючись, над бу­ма­га­ми з раннього ран­ку до пізньої ночі, оцей про­ни­за й підли­за, кот­ро­го нав­чи­ло жит­тя, де тре­ба пок­ло­ни­ти­ся, ко­му тре­ба до­го­ди­ти,- дер­жав те­пер цілий повіт у своїх ру­ках, зап­рав­ля­ючи ним по своїй хіті, замість не­да­ле­ко­го й ле­да­чо­го “пред­во­ди­тельсько­го син­ка”. Той і лап­ки пок­лав: ро­би, мов, що хоч, що знаєш!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
— Так бачите, Андрію Йвановичу, — шуткома вдався він до професора, вже як вони виходили з кофейні, — не пропадемо з голоду: оцей graeculus погодує. «Які погані часом жарти в Володимира Ростиславовича!» — думав собі Лаговський.
— Тютюнник Григорій, “Вир”