отсе

1. (діал.) Те саме, що осе — вказівна частка для позначення ближчого предмета або явища, що знаходиться поруч із мовцем; ось, ось тут.

2. (діал., рідк.) Те саме, що отож — вживається для підсумовування сказаного або вказівки на наслідок; отже, таким чином.

Приклади вживання

Приклад 1:
От вiн i спус­тивсь ниж­че, пе­ре­би­рав-пе­ре­би­рав, ду­мав-ду­мав… да­лi як сплес­не у до­лош­ки, як за­го­мо­нить сам со­бi у ха­тi: “Отсе так!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 2:
Отсе усе ко­ли зро­биш, то i я… – Мурлу, мур­лу! – за­мур­ли­кав вп’ять кiт, i Зу­би­ха знов ста­ла до­го­во­рю­ва­тись i ка­же: – Та ще от у чiм по­жа­лi­юсь.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
мов довб­нею, та тут i прос­тяг­нувсь, як ко­ло­да, i не ди­ше, i не во­ру­шиться… Отсе-то геп­ну­ло у хат­нi две­рi, де чак­лу­ва­ла над хо­рун­жiв­ною ко­но­топська вiдьма Яв­до­ха Зу­би­ха. От Яв­до­ха за­раз i обiз­ва­лась до нього: – Не стог­ни ду­же i не охай, щоб хто не по­чув, та йди швид­ше у ха­ту.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Частина мови: знаменник () |