Древослів

Словник Української Мови

оторочування

[otorot͡ʃuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Техніка) –

    Дія за значенням дієслова «оторочувати» — обшивання, облямування тканиною, шкірою, хутром тощо краю одягу, взуття або інших виробів для оздоблення чи зміцнення.

  2. (Техніка) –

    Смуга матеріалу (тканини, шкіри, хутра), якою обшито, облямовано край чогось; оторочка.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. оторочування, р. оторочування, д. оторочуванню, з. оторочування, о. оторочуванням, м. оторочуванні, к. оторочування

Більше записів