ото

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Вказівна частка, яка вживається для виділення предмета мовлення, зокрема при зверненні уваги на щось, що знаходиться поруч або на деякій відстані; ось, от.

2. (Лінгвістика) –

   Вказівна частка, що використовується для посилення виразу здивування, незадоволення, іронії або іншого емоційного забарвлення в реченні; от, ось.

3. (Лінгвістика) –

   Сполучник, що вживається для введення підрядного речення, яке конкретизує, розкриває або ілюструє зміст головного речення; а саме, а то, тобто.