Значення
- (Соціологія) –
Чоловік стосовно своїх дітей; батько.
- (Соціологія) –
Чоловік у стані батьківства; той, хто має дітей.
- (Релігія) –
(з великої літери, Отець) У християнстві: одна з іпостасей Бога у Святій Трійці; Бог-Отець.
- (Релігія) –
(звернення) Священик у християнстві (переважно в православ’ї та католицизмі).
- (Історія) –
(переносно) Той, хто дав початок чому-небудь, є основоположником, творцем; прабатько.
- (Історія) –
(переносно, заст. або висок.) Старший, наставник, поважна людина.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. отець, р. отця, д. отцеві, з. отця, о. отцем, м. отцеві, к. отче
Походження слова (Етимологія)
Слово «отець» походить від праслов’янського *otьcь, яке є зменшувальною формою від *otъ (батько). Спочатку воно означало «батенько», а згодом набуло значення «батько» та «духовний наставник». Це слово є спільним для багатьох слов’янських мов, наприклад, російське «отец», польське «ojciec», чеське «otec».