осяяність

1. (релігійний термін) стан духовного просвітлення, внутрішнього світла та благодаті, що зійшла від Бога; божественне освітлення душі.

2. (переносне значення) стан високого натхнення, душевного піднесення, внутрішнього сяйва, сповненого радістю або глибоким розумінням.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |