Значення
- (Географія) –
Ступінь пристосованості території, природних ресурсів або об’єкта для життя та господарської діяльності людини; рівень їх використання та облаштування.
- (Менеджмент) –
Стан, коли щось (територія, знання, навичка, технологія) опановано, пристосовано до потреб або введено в активне використання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. освоєність, р. освоєності, д. освоєності, з. освоєність, о. освоєністю, м. освоєності, к. освоєносте