остиглий
[ostɪɦlɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Ботаніка) –
(Про злаки) Такий, що дозрів, набрався соку, сформований; стиглий.
- (Література) –
(Перен., про людину або твір мистецтва, думку тощо) Такий, що досяг повного розвитку, завершеності; зрілий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. остиглий, р. остиглого, д. остиглому, з. остиглого, о. остиглим, м. остиглім