остійність

1. Властивість за значенням прикметника “остійний”; здатність залишатися незмінним, стійким, міцним, непохитним.

2. (у техніці, фізиці) Здатність тіла, системи чи пристрою зберігати стан рівноваги або руху під дією зовнішніх сил; стійкість.

3. (переносно) Незмінність, твердість у переконаннях, поглядах, почуттях; стійкість характеру.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |