Значення
- (Психологія) –
Осовілість — властивість або стан осовілого, тобто такого, що втратив рухливість, став нерухомим, застиглим (про погляд, вираз обличчя тощо).
- (Психологія) –
Осовілість — стан пригніченості, заціпеніння, спричинений сильним емоційним переживанням (страхом, жахом, подивом).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. осовілість, р. осовілості, д. осовілості, з. осовілість, о. осовілістю, м. осовілості, к. осовілосте