1. Властивість за значенням дієслів “осміяти” та “осміятися”; стан, коли щось або хтось став об’єктом глузування, насмішок, висміювання.
2. (рідк.) Те саме, що осмішок; результат висміювання, насмішливий вислів, глузливе зауваження.
Словник Української Мови
Буква
1. Властивість за значенням дієслів “осміяти” та “осміятися”; стан, коли щось або хтось став об’єктом глузування, насмішок, висміювання.
2. (рідк.) Те саме, що осмішок; результат висміювання, насмішливий вислів, глузливе зауваження.
Відсутні