Значення
- (Психологія) –
Властивість за значенням прикметника “осмілений”; стан, коли хтось набув сміливості, відваги, перестав боятися.
- (Лінгвістика) –
Рідкісне, застаріле значення: нахабство, зухвалість, зайва самовпевненість у поведінці або висловлюваннях.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. осміленість, р. осміленості, д. осміленості, з. осміленість, о. осміленістю, м. осміленості, к. осміленосте