Властивість за значенням прикметника “осмілений”; стан, коли хтось набув сміливості, відваги, перестав боятися.
Рідкісне, застаріле значення: нахабство, зухвалість, зайва самовпевненість у поведінці або висловлюваннях.
осміленість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |