1. У давньоруській та українській історії — особа, яка порушила клятву вірності (присягу) своєму князю або державі, зрадник, перебіжчик.
2. У церковній практиці — особа, яка не підкоряється церковній владі або порушує церковні правила; непокірник, той, хто чинить непослух.