ослабленість

1. Стан, коли організм або його частини втрачають силу, енергію, життєвий тонус; неміч, виснаженість.

2. Зменшення інтенсивності, сили, активності або впливу чогось (наприклад, процесу, явища, дії).

3. У медицині — патологічний стан, що характеризується зниженням функціональних можливостей органів, систем або організму в цілому.

Приклади:

Приклад 1:
В ногах така ослабленість, що я похитуючись, як видужуючий, підходжу до вікна й сідаю на стілець. Вона теж одходить убік і сідає біля стіни.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”