Словник Української Мови
Буква
1. Уламок чогось твердого, що розбилося, розкололося або розірвалося (скла, каменю, снаряда, міни тощо).
2. Переносно: невелика частина, уривок, залишок чогось минулого, зниклого або зруйнованого (наприклад, почуттів, спогадів, явищ).
3. У техніці: дрібний уламок абразивного зерна, що утворюється при механічній обробці матеріалів шліфуванням.
Приклад 1:
Шахматіст під час ігри — ето осколок Будди і його нравствєнних настанов. Так його прєдпочитає бачити весь пєстрящій газетними заголовками та іскрящийся фо товспишками світ, тому шо юдолі грєха непотрібна істина — обі тающі в ній комахи здатні зацінить тіки внєшні ефекти, да.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”