осінь

Приклад 1:
Осінь, дві сестри під хатою, гуси, соняшники, чвалали пустирі… Скільки величних моментів, скільки пережито, передумано, які букети барв! А коли я відкрив очі, вже не було за кафедрою блідого і лисого, в окулярах, хлопця, там стояв на одній нозі і золотисто і сонячно сміявся найпоетичніший соняшник і повертався тільки у той бік, де сонце і краса.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Переді мною листівки, які надсилав, — будинок бібліотеки Торонтського університету, де була його робітня, і три фотографії цієї робітні; великий екзотичний метелик; видана ним до 200-річчя «Енеїди» Котляревського листівка з ілюстраціями Бутовича, а на звороті разом з подякою за надіслану мною збірочку з ранніми віршами Тичини і моїми спогадами про поета — несподівані поетичні рядки: «це рання осінь, та цілунок такий чудовий і палкий»; квітуче дерево біля його ґанку: «це дерево „Royal crabapple“. Як по-українськи?» Залучав до нашого епістолярного діалогу свою дружину Мойру, що якось навіть надіслала мені кілька романів — свою улюблену лектуру англійською мовою.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
Красива осінь вишиває клени Красива осінь вишиває клени Червоним, жовтим, срібним, золотим. А листя просить: – Виший нас зеленим!
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”