осілість

1. Стан, властивість або якість того, що є осілим; місце, де щось або хтось осів, закріпився.

2. (геол.) Сукупність гірських порід, що утворилися на місці свого виникнення (автохтонно) і не зазнали значного переміщення.

Приклади:

Приклад 1:
Як здоров’я має свою осілість не зовні, а всередині тіла, так мир і щастя в найглибшій точці душі нашої перебуває і є здоров’ям її, а нашим блаженством. Здоров’я тіла є не що інше, як мир тілесний, а мир сердечний є пожива та здоров’я душі, і як здоров’я родиться після очищення з тіла шкідливої й зайвої мокроти, матері всіх хвороб, так і серце, очищуване від підлих світських гадок, що турбують душу, починає проглядати схований усередині себе скарб щастя с вого, відчуваючи, ніби після хвороби, бажання поживи своєї, подібне до нашого горіха, який зачинає зерно Життя свого в звичайному молочку.
— Тютюнник Григорій, “Вир”