осідання

[osidɑnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Геологія) –

    Процес або результат зниження рівня поверхні ґрунту, породи, будівельної конструкції тощо під власною вагою або під впливом зовнішніх навантажень.

  2. (Геологія) –

    У геології — накопичення осадових гірських порід (осадів) на дні водойм або на суходолі.

  3. (Техніка) –

    У будівництві та геотехніці — деформація основи споруди, що виражається в поступовому опусканні її фундаменту внаслідок ущільнення ґрунту.

  4. (Хімія) –

    У металургії та хімії — виділення твердої речовини (осаду) з розчину або розплаву в процесі кристалізації або в результаті хімічної реакції.

  5. (Історія) –

    Переносно — повільне, поступове занепад, втрата могутності, життєвих сил або культурного рівня.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. осідання, р. осідання, д. осіданню, з. осідання, о. осіданням, м. осіданні, к. осідання

Більше записів