осібне

1. Те, що належить або стосується конкретної особи, призначене для індивідуального користування; індивідуальне, персональне.

2. (У граматиці) Категорія, що виражає належність дії, стану або ознаки певній особі (першій, другій чи третій), що знаходить відображення у формах дієслова, займенника тощо.

Приклади:

Приклад 1:
«Україна» як щось осібне й самодостатнє — це не її рівень усвідомлення. Для неї Україна, хай і рідний дім, але значною мірою розчинена в радянському конгломераті, відтак і воєнна ситуація однозначна й усі акценти апріорі розставлено, і вона приєднується до них.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”