Приклад 1:
А втiм, iз його приїздом їй перестали снитися сни — точнiш, вона перестала їх пам’ятати: клубочились якiсь ошмаття, переважно тьмяних, брунатних i асфальтово‑сiрих, тонiв, але жоден сюжет не протискався в денну тяму, немов мiж нею i нiчною в мить пробудження падало важке вiко, — свiдомiсть його присутностi поруч перекривала канали зв’язку. Чи не вперше в життi вона виявилась ув’язненою в клiтцi голої наявностi — свiт зробився непрозорим, вимкнулось i погасло його друге дно, мерехтючо‑пiдводна сiтка нерозгаданих значень, що доти завше свiтилася в снах i вiршах, — тепер не було нi снiв, нi, вiдповiдно, вiршiв: вона втратила орiєнтацiю, наче позбулася одного iз змислiв, оглухла чи ослiпла.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
I якщо не живе в нас повсякчас любов, то, замiсть розширятись, дедалi вужчає тунель, кот‑рим захоплено женемось, i все тяжче стає протискатися, i вже не летимо, як видавалося попервах, а повземо надсадно, викашлюючи ошмаття власних легень i того, що колись називалося даром, та, Боже мiй, i було ж даром! — i сочимося на полотна, як розчавленi комашки, барвними плямами власної отрути, i давимося дохлими словами, що тхнуть гнилизною й лiкарняною карболкою, i починають з нами коїтися всякi прикрi речi, мелькають клiнiки й тюрми (це вже як кому пощастить!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
